Усі готуються до першої сесії. Мало хто готується до останньої.
У мене була клієнтка, яка працювала з панічними атаками майже рік. На передостанній сесії вона сказала: «А що, якщо без вас це повернеться?» Чесна відповідь — може повернутись. Терапія не видає довічну гарантію. Вона дає навички та розуміння механізму, а це вже чимало.
Я довго не знав, що робити з цим моментом — тим, коли клієнту явно краще, і формально можна прощатись, але прощання відчувається як обрив, а не завершення. Зараз я планую останні кілька сесій окремо: не просто «закриваємо роботу», а свідомо перевіряємо, чи людина знає, що робити, коли стане важче — конкретний план, а не побажання «бути обережним».
Це не робить прощання легшим. Але робить його чеснішим.
